Історія та еволюція гарячого цинкування

Гаряче цинкуванняє високоефективним засобом захисту металу від іржі. Він широко використовується для всіх видів металевих конструкцій у різних галузях промисловості. Процес передбачає занурення таких металів, як сталь, нержавіюча сталь або чавун, у розплавлений метал або сплав для створення захисного покриття. Сьогодні це найпопулярніша та економічно ефективна обробка поверхні сталі у всьому світі.

Винайдена в середині 18-го століття гаряче цинкування сталі є розвитком попередніх методів цинкування і зараз використовується вже майже чотири століття. До цього дня це залишається найпоширенішим і успішним методом запобігання корозії сталі.

1742

Доктор Жан-Батист Малуен провів перші експериментальні випробування гарячого цинкування сталі та представив свої новаторські відкриття Французькій королівській академії.

1837

Станіслас Сорель з Франції подав заявку на патент на гаряче цинкування сталі. Він представив ідею використання гальванічного захисту для захисту сталі від іржавіння, що означало покриття залізної поверхні цинком. Того ж року у Великій Британії Вільям Кроуфорд запатентував метод гальванізації, який використовував хлорид амонію як флюс. Завдяки численним удосконаленням протягом багатьох років ця базова техніка використовується й сьогодні.

1931

Тадеуш Сендзімір, блискучий польський інженер і видатна постать у сучасній металургії, побудував у Польщі першу в світі лінію гарячого цинкування безперервної смуги за методом відновлення воднем. Він отримав патент США на цей процес, і до 1936-1937 рр. промислові лінії, що носять його ім’я, були запущені та працювали як у Сполучених Штатах, так і на сталеливарному заводі в Мобежі у Франції. Цей прорив відкрив абсолютно нову главу для безперервного, високошвидкісного та високоякісного цинкування сталевих смуг.